Головна

Католицизм і католики

Про парафію

Розклад богослужінь

Парафія св.Луки в м. Комсомольську

Каплиця в Глобиному

Каплиця в Світловодську

Францисканці

Сестри Служниці Святого Духа

Благодійництво

Фотогалерея

Наші письменники та поети

Питання і відповіді

Контакти

 

Вірші Ольги Горячевої

Волхвы

Они прошли в своих одеждах странных,
И было всё, как сказка или сон:
За ними шли верблюдов караваны,
Бубенчики звенели в унисон.
Они Царя – не Ирода! – искали
И этим всполошили целый свет;
Для них открылись древние скрижали
И дан был недвусмысленный ответ.
И вдаль они ушли, звездой влекомы –
Как будто услыхали ясный глас…
Сказали, что им звёзды все знакомы,
Но эту они видят в первый раз.
И вот мы ждём, когда они вернутся
И скажут нам, что видели Царя…
Тогда иные времена начнутся,
Взойдёт любви и радости заря.
Но их всё нет. Звезда давно погасла,
И счёт ведём не месяцам – годам…
А мы всё ждём, быть может, и напрасно?
Но верится: они вернутся к нам.
И пусть ещё плотнее мрак сгустился
И даже звёзд на небе не видать, –
Но верим мы, что Царь уже родился!
Ещё немного нужно подождать.

 

*   *   *

Присяду десь на курному узбіччі,
Спокійним скориставшися моментом,
І, мов не у двадцятому сторіччі,
Дістану каламар із атраментом,
Дістану і перо із шабатурки, -
І птахи-рими полетять відразу…
І хай ідуть татари, а чи турки,
А чи ревуть над головою КрАЗи, -
У мене на папері вірші тчуться,
Немов на кроснах рушники майбутні;
І хай навкруг усі собі товчуться,
Чи плачуть, чи сміються аж на кутні –
А я собі пастимусь на катренах,
Терцетах та на інших трунках гожих,
Немов на цикламенах і вербенах –
Душа-метелик, на Психею схожа.
Амур десь відлетів у невідомість –
Правдива є нестача в інтер’єрі! –
Тож псевдонім свій – "пані Невседомська" –
Законно я поставлю на папері…
Отак собі й писатиму до згуби.
Який іще "романтик" там гукає:
"Психеє, половинка моя люба!.." –
ідіть собі, ідіть, мене немає!
Що випало в житті – то не здолати
(Бо Фатум пише долю на обличчі):
Кому – сягнисто шляхом крокувати,
Мені – писати вірші на узбіччі.